Прийменник 3
Учебные материалы


Прийменник 3



Карта сайта shabes.ru

ДІАХРОНІЯ

(від грец. — крізь і час) — вертикальний зріз мови, при якому предметом лінгвістичного аналізу є історичний розвиток мови (різночасовий підхід, простежується весь шлях, який пройшов певний елемент мови).

ДІ-ДЖЕЙ

(англ. deejay, DJ) — коментатор записів на дискотеках та в музичних радіо- і телепередачах.

ДОМІНАНТА

(лат. dominantis — панівний) — одне зі стилістичних понять, що у низці однотипних мовних одиниць є носієм основного значення і підпорядковує собі всі інші змістові й стилістичні значення.

ДОМІНАНТНА ІДЕОЛОГІЯ (dominant ideology) —

система ідей та переконань, яка виражає й забезпечує інтереси панівних соціально-фінансових груп суспільства через ЗМІ.

ЕВФЕМІЗМИ

(від гр. euphemismos, eu — гарно, добре, phemi — говорю — добре говорю, пом'якшений вислів) — слова та вислови, які використовуються з метою уникнення слів з грубим чи непристойним змістом або неприємним у певних умовах забарвленням.

ЕВФОНІЯ

(від гр. euphonia — добре, приємне) — милозвучність мови, а також дотримання мовцями правил фонетичних чергувань: і-й, у-в, би-б та ін.

ЕКЗОТИЗМИ

— слова та вислови, які засвоєні з інших мов, позначають предмети, явища неукраїнської дійсності, у їхній семантиці відображені поняття з життя інших народів: назви установ і організацій (сейм, меджліс, сенат), грошових одиниць (ліра, евро, долар), побутова лексика (аул, джигіт, кишлак) тощо.

ЕКСЛЮЗИВНИЙ

(від фр. exclusif, з лат. excludere — вилучити) — винятковий, який поширюється на обмежене коло осіб, предметів.

ЕКСЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ'Ю —

інтерв'ю, дане тільки одному журналістові або спеціально для певного друкованого органу, теле-чи радіопрограми.

ЕКСПЛАНАТОРНІСТЬ

— "пояснювальна сила" моделі, генеративна теорія, спрямована на висвітлення глибинних процесів мовної діяльності. Експланаторність — це прагнення не стільки описати матеріал, скільки пояснити його, в її фокусі мають бути не стільки поверхневі мовні дані, скільки глибинні структури знань у свідомості людини.

ЕКСПРЕСІЯ

(лат. expressio — вираження) — інтенсивна виразність тексту, що створюється фонетичними, лексичними, граматичними, стилістичними засобами мови.

ЕКСЦЕСИВ

(лат. excessivus) — надмірний ступінь ознаки чогось.

ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА

— інформаційна система, що дає змогу надійно зберігати й ефективно використовувати різнорідні

колекції електронних документів (текст, графіка, аудіо, відео тощо) Іиндяки глобальним мережам передавання даних у зручному для кінцевого користувача вигляді.

ЕЛЕКТРОННА ДЕМОКРАТІЯ

— використання інформації і технологій зв'язку та стратегій демократичними акторами (державними Інституціями, парламентарями, медіа, політичними організаціями, І ромадянами) у межах політичного й управлінського процесів нокальних суспільств, країни в цілому і на міжнародній арені. Багато в чому, е.-демократія припускає, що ширшою та активнішою участь громадянина стала можливою завдяки Інтернету, мобільному зв'язку Іа іншим технологіям представницької демократії сьогодні, а також через партисипаторні чи прямі форми участі громадянина в розв'язанні суспільних проблем.



ЕЛЕКТРОННА ПОШТА (E-mail) —

послуга, яка дає змогу комп'ютерним користувачам надсилати електронні повідомлення один одному; обмін повідомленнями за допомогою комп'ютера; засіб передачі інформації між двома чи кількома користувачами.

ЕЛЕКТРОННЕ ВИДАВНИЦТВО —

охоплює всі форми публікації і наступного передавання без будь-яких матеріалів з використанням електронних засобів. Прикладами засобів розповсюдження є електронна пошта, факс, електронні газети, сайти.

ЕЛОКУЦІЯ

(лат. elokutio — вислів, стиль) — розділ античної риторики, що охоплював матеріал про впорядкування та висловлення думки, підпорядкування слів думці й потребам комунікації. Головні завдання теорії елокуції: типологія стилів, засади вибору мовних засобів відповідно до мети, творення тропів та фігур. Творцями елокуції як частини риторики були давньогрецькі ритори Сократ і Аристотель. У сучасній науці питаннями, що традиційно стосувались елокуції, займається лінгвістична стилістика.

ЕМОТИВНИЙ

— синонім до слова емоційний, частіше вживається стосовно неконтрольованих емоцій — афектів.

ЕМПАТІЯ

(від гр.

"patho"):

1) розуміння почуттів, потреб інших;

2) глибоко чутливе сприйняття події, природи, мистецтва;

3) афективний зв'язок з іншими; відчуття стану іншої особи чи групи;

4) властивість (риса) психотерапевта. Феномен

емпатії

тісно пов'язаний з емоційно-пізнавальними та психологічними якостями особистості й виявляється насамперед у спілкуванні. У

багатоплановому процесі спілкування виокремлюють найголовніші Функції:

комунікативну, інтерактивну

та

перцептивну. Комунікативна

Функція забезпечує обмін інформацією індивідуально або через засоби м%сової інформації (ЗМІ) без обмежень у часі та просторі і є неодмінною умовою наступності розвитку генерацій, світового пРюгресу. Обмін інформацією передбачає і певний вплив на людей, їх поведінку, характер діяльності, суспільну свідомість, тобто Реалізовується

функція впливу

або

інтерактивна

функція. Проблема ефективності впливу ЗМІ на аудиторію, індивіда є однією з провідних У Сучасній теорії масової комунікації. Під цим поняттям найчастіше роїзуміють зміну поведінки, уявлень, думок читача, слухача чи телеглядача, які зумовлені дією ЗМІ. У відкритих суспільствах ЗМІ вп-ливають насамперед об'єктивністю подання новин та ініціюванням дискусій. Особистість журналіста та його роль у ЗМІ є надто вагомими У зщійсненні наступної функції спілкування —

перцептивно!

(функції сп!рийняття), тобто, аналізуючи подану інформацію в пресі чи теле-/ Радіопередачі, людина сприймає почуте через образ самого жУ1рналіста, його інтелектуально-психологічні якості, внутрішній світ, ставлення до подій. Перцептивна функція в сучасній психокому-шк:ативістиці передбачає також здатність журналіста сприймати світ оч%ма інших, розуміти його так, як вони, аналізувати факти з їхніх позицій, висловлювати свої оцінки й надавати змогу продискутувати інфюрмацію, яку він подав.

ЕМФАЗА

(від гр. emphasia — виразність) — інтонаційне виділення, ПІД(;силене повторення якогось елемента, частіше початкового.

ЕМФАТИЧНИЙ ВИСЛІВ

— особливо інтенсивне або велемовне висловлення.

ЕНКЛІНОМЕН

(гр. enklinomenos — той, що не має власного наголосу, menos — малий) — явище евфонії живого мовлення, суть якО)го у зміні інтонації з гострого (високого) тону (акут) на важкий (низький) тон (гравіс). Відоме в риториці як баритонічне слово.

ЕПІМОНА

(лат. epimon — затримування над чимось) — фігура висловлення, в якій для підсилення якогось елемента думки затримується мовздення і на ньому концентрується увага (за допомогою паузи).

ЕПІСТОЛЯРІЇ

(гр. epistole — послання, лист)—листи, послання, звернення письменників, громадських і культурних діячів, що мають хУД(;ожню, публіцистичну та пізнавальну цінність.

ЕПІТЕТ

(від гр. epitheton — прикладка) — образне означення переважно метафоричного характеру.

ЕПІТРОП

(гр. epitrope — ніби згода) — фігура думки, за якої нібито приймають позицію суперника, щоб потім аргументовано її спростувати.

ЕПІФОНЕМА

(гр. epiphoneme — після звучання) — фігура в риториці, в якій додається пояснення до сказаного вище.

ЕТАПИ ПОЛІТИЧНОГО РЕКЛАМУВАННЯ В ЗМІ:

1 Вивчення ідеологічних і соціопсихологічних настанов громадян щодо іміджу "ідеального" політичного діяча, інституту і т. ін., який сформувався на певному етапі в суспільній свідомості. 2. Дослідження характеристик іміджу реального кандидата (наприклад, у президенти чи народного депутата), сформованого (якщо вже сформований) громадськістю на основі спонтанних, незрежисованих виступів по телебаченню, радіо, пресі — до початку політичної кампанії. 3. Створення (наповнення) іміджу претендента, який можуть "купити" виборці внаслідок проведення рекламної кампанії. 4. Створення форм, методів і засобів використання ЗМІ та результатів опитувань у поширенні політичної реклами, базуючись на обраному іміджі. 5. Реалізація ("продаж") створеного іміджу через засоби масової інформації.

ЖАРГОН (фр. jargon — базікання) — функціональний підвид просторічного мовлення, що перебуває за межами літературної мови. Залежно від віку, вподобань, діяльності виокремлюють жаргон дитячий, студентський, кримінальний, комп'ютерний та ін.

ЗАБАРВЛЕННЯ

— додаткові стилістичні відтінки мовних одиниць, що надають висловлюванню чи тексту певного характеру (урочистості, книжності, розмовності тощо).

ЗАГАЛЬНА ПРЕСУПОЗИЦІЯ ТЕКСТУ

(англ. general presupposition) — глибинний компонент змісту висловлювання, що має бути істинним для того, щоб речення не сприймалося як семантичне аномальне або нерелевантне для певного контексту. Цей компонент змісту залежить не від конкретної мовної одиниці, а від семантичної системи мови загалом.

ЗАГАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ СЛОВА —

інваріантна частина значення слова, що реалізується в усіх версіях його вживання.

ЗАКОНИ СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИ:

1. Суспільна думка чутлива до важливих подій. 2. Вагомі події тимчасово відхиляють суспільну

думку від одного полюса до іншого. З. Думка більше визначається подіями, ніж словами. 4. Вербальні висловлення ефективніші тоді, коли слухачі мають потребу в інтерпретації з достовірного джерела. 5. Суспільна думка не прогнозує надзвичайних подій, вона тільки реагує на них. 6. Думка будується переважно на певному зацікавленні.

7. За умови розвинутої самооцінки, думку не так легко змінити.

8. Люди менше критикують рішення своїх лідерів, якщо відчувають, що якимось чином брали участь у їх прийнятті. 9. Суспільна думка, як і особиста думка, продиктована певним бажанням. 10. Важливими психологічними вимірами думки є спрямованість, інтенсивність, широта і глибина (Black S. The essentials of public relations. — London, 1993.— P. 49).

ЗВ'ЯЗНІСТЬ (ЦІЛІСНІСТЬ) ТЕКСТУ —

одна з головних ознак тексту, що відрізняє його від випадкових послідовностей фраз. Це логічне, обдумане поєднання речень, а не фрази, об'єднані в псевдотекстов! ланцюжки суто формальними способами.

ІДЕЯ (від гр. idea — початок, онова уявлення): 1. Найвища форма пізнання й мислення, яка не тільки відображає об'єкт, а й спрямована на його перетворення. 2. Думка, загальне поняття про предмет чи явище. 3. Головна, основна думка художнього, наукового або політичного твору. 4. В ідеалістичній філософії — духовне першоджерело, що становить суть та першооснову всіх речей; "божественна думка", безособовий розум. 5. Основний принцип світогляду; переконання.

ІЛОКУТИВНИЙ АКТ

— ключова категорія теорії мовленнєвих актів. Означає втілення у висловлюванні певної комунікативної інтенції, комунікативної мети, що надає висловлюванню конкретної спрямованості.

ІМІДЖ

(англ. image — образ): 1. Образ ділової людини, уявлення оточуючих про неї; часто створюване цілеспрямовано. 2. Образ фірми, товарів, послуг, який забезпечує становище на ринку.

ІМІДЖМЕЙКЕР

— особа, яка створює для лідера умови, у яких він буде найвигідніше представлений аудиторії. Іміджмейкер знає потреби виборців, що найбільше хвилює їх у певний момент. Максимальний ефект дає тільки та кампанія, автори якої запропонують людям розв'язати їхні проблеми навіть найфантастичнішими засобами.

ІМІДЖОЛОГІЯ

— наука, що вивчає проблеми формування і створення у суспільній свідомості образів суспільних інститутів (держави, політичних партій, організацій, установ) та окремих політичних лідерів, розробляє сукупність прийомів, технологій і шсобів формування у суспільній свідомості відповідних образів реальних суб'єктів політики.

ІМІТАЦІЯ

(лат. imitatip — наслідую) — стилістичний прийом, яким створюється повна ілюзія чиєїсь манери мовлення або письма.

ІМПЕРАТИВ

(від лат. imperativus — владний): 1. Наказовий спосіб дієслова. 2. Категоричний імператив в ідеалістичній етиці німецького філософа І. Канта безумовне моральне веління, яке нібито притаманне розуму, вічне й незмінне, що становить основу моралі. 3. Переносно — веління, настійна вимога.

ІМПЛІКАЦІЯ

(лат. implicatio — тісно зв'язую) — логічна операція, за допомогою якої з двох висловлювань утворюється умовне висловлювання за схемою: Якщо..., то.

ІНВЕКТИВА

(лат. invektiva, від invehor — нападаю) — гострий викривальний виступ, різке звинувачення, осуд когось.

ІНВЕРСІЯ

(від лат. inversio — перестановка) — стилістична фігура, яка створюється зворотним порядком слів у реченні, щоб наголосити значення інверсованих одиниць і посилити виразність мовлення.

ІНКЛЮЗИВ

(лат. include — замикати), включення—стилістичний прийом, де мовець виступає і від імені того, до кого говорить (включає його в поняття "ми").

ІНТЕЛЕКТ

(від лат. intellectus — розум, розуміння, пізнання) — здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів, розумові, креативні, емпатичні здібності.

ШТЕНЦІЯ

(лат. intentio) — комунікативний намір мовця.

ІНТЕНЦІЯ ТЕКСТУ

(англ. intention of utterance) — комунікативний намір мовця, в той чи інший спосіб виражений у висловлюванні.

ІНТЕРАКТИВНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ (interactive television) —

діалогове телебачення (двосторонній зв'язок телефоном чи кабельними мережами, що дає змогу абонентові запрошувати на екран свого телевізора текстову, графічну чи іншу інформацію (у США найвідоміша діалогова телемережа Qube, у Канаді — Telidon, у Великобританії — viewdata)

ІНТЕРНЕТ

— глобальна комп'ютерна мережа або система сполучених між собою локальних комп'ютерних мереж, до якої входять

державні, академічні, комерційні, військові та корпоративні мережі всього світу, в основі якої лежить використання протоколу передавання даних, і яка забезпечує публічно чи приватно комунікаційний сервіс високого рівня. Мережа призначена для структурування і поширення інформації, а також виконання електронних трансакцій у локальних межах. Історія Інтернету починається приблизно з кінця 60-х років

XX

ст. Міністерство оборони США створило мережу з використанням нової на ті часи комунікаційної технології. Поступово мережа вийшла за рамки військового експерименту і стала інструментом спілкування вчених. Наприкінці 70-х років мережа настільки розрослася, що потрібно було розробити новий стандарт, який забезпечив би об'єднання комп'ютерних систем і допускав би практично необмежене нарощування мережі. Цей стандарт одержав назву ТСРІР і сьогодні є базовим протоколом зв'язку в Інтернеті. Велося багато досліджень, які б уможливлювали вільний доступ до інформації, що її представлено в різних мережах. Першим кроком на шляху до цього стала електронна пошта. Згодом розвинулися й інші види послуг. Найпоширенішими стали WWW (Word Wide Web) — всесвітня павутина і FTP (File Transfer Protocol) — протокол передавання файлів. Електронна пошта (E-mail) —= найпоширеніший засіб комп'ютерного зв'язку. Сьогодні вона дає змогу передавати не лише тексти. Зображення, звук чи креслення можуть бути частиною будь-якого листа. Основою такої універсальності є кілька стандартних протоколів, які дають змогу користувачам різних комп'ютерних систем обмінюватися повідомленнями. Протокол передачі файлів (FTP) дає змогу передавати свої файли і приймати з інших комп'ютерів. Всесвітня павутина (WWW) посідає чільне місце серед ресурсів Інтернету, що поєднує текст і зображення. Це своєрідна книга із зображенням і текстом, яка поділена на великі розділи, які також діляться — аж до конкретної інформації. За допомогою WWW можна переглянути шедеври, які є у всесвітньо відомих музеях, електронні версії газет і журналів, побувати на чемпіонаті світу з футболу, не виходячи з дому чи офісу. Як глобальна комп'ютерна мережа або система сполучених між собою локальних комп'ютерних мереж, Інтернет побудована на основі певних стандартів. А для звичайних користувачів — це "інформаційна магістраль", за допомогою якої вони добираються до джерел інформації.

ІНТЕРПЕЛЯЦІЯ

(від лат. interpellate — переривання) — фігура, и якій автор перериває потік мовлення, щоб звернутися до слухача, щось ствердити чи заперечити.

ІНТОНАЦІЯ

(від лат. intono — голосно вимовляти) — цілісна організація живого мовлення, що містить ритм, паузи, наголоси, мелодику, силу, висоту і тембр звуків; поняття фоностилістики, що характеризує ритмо-мелодійний аспект мовлення й виражає логіку змісту та емоційно-експресивне забарвлення (інтонація оклику, звертання, запитання, пояснення, переліку, закінченості, розповідності, спонукання, зіставлення тощо). Кожний тип стилістичного ефекту має свою інтонацію.

ІНТРОДУКЦІЯ

(лат. introduction) — те саме, що й вступ.

ІНТЕРПРЕТАТИВНІ СПІЛЬНОТИ —

групи людей, часом дуже різних і зовсім не знайомих між собою, які мають спільний культурний досвід, схильності, ідентичності та дискурси. Цю спільність, зазвичай, забезпечують мас-медіа та інформаційні структури.

ІНФОРМАТИВНІСТЬ

— насиченість інформацією, змістовність, значна кількість відомостей, знань.

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ

— процес інтенсифікації виробництва і поширення знань та інформації, оснований на використанні IT. Процес масштабного використання IT у всіх сферах соціально-економічного, політичного і культурного життя суспільства, щоб підвищити ефективність використання інформації і знань для управління, задоволення інформаційних потреб громадян, організацій і держави, створити передумови переходу держави до інформаційного суспільства.

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА

— конфіденційність, цілісність і доступність інформації. Конфіденційність належить до захисту чутливої інформації від несанкціонованого доступу. Цілісність означає захист точності та повноти інформації і програмового забезпечення. Доступність — це забезпечення доступності інформації й основних послуг для користувача в потрібний для нього час.

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА —

дії, вжиті для досягнення інформаційної переваги через методи завдання шкоди інформації, процесам, що їх засновано на інформації та інформаційним системам супротивника при одночасному захисті власної інформації, процесів, що їх засновано на інформації та інформаційних систем.

ІНФОРМАЦІЙНА ЕКОНОМІКА —

економіка, в якій більша частина ВВП забезпечується діяльністю з виробництва, опрацювання, зберігання і поширення інформації та знань.

ІНФОРМАЦІЙНА ЗБРОЯ —

сукупність спеціалізованих (фізичних, інформаційних, програмних, радіоелектронних) методів і засобів тимчасового або безповоротного виведення з ладу функцій і служб інформаційної інфраструктури загалом або окремих її елементів.

ІНФОРМАЦІЙНА ІНДУСТРІЯ —

масштабне виробництво інформаційних товарів і послуг різного типу на базі найновіших IT (від газет, часописів, книжок до комп'ютерних ігор та інформаційного наповнення мереж). Воно складається з двох суттєво різних частин: виробництво інформаційної техніки (машин і обладнання) і виробництво безпосередньої інформації.

ІНФОРМАЦІЙНА РЕВОЛЮЦІЯ —

метафора, що відображає в останній чверті XX ст. революційний вплив IT на всі сфери життя суспільства. Це явище інтегрує ефекти попередніх революційних винаходів в інформаційній сфері (книгодрукування, телефонія, радіозв'язок, персональний комп'ютер), оскільки створює технологічну основу для подолання будь-яких відстаней при передаванні інформації, що сприяє об'єднанню інтелектуальних здібностей і духовних сил людства.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗЛОЧИН —

навмисні зловмисні дії, спрямовані на розкрадання або руйнування інформації в інформаційних системах і мережах, які виходять з корисливих або хуліганських спонукань.

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОСЛУГИ —

послуги, орієнтовані на задоволення інформаційних потреб користувачів через надання інформаційних послуг.

ІНФОРМАЦІЙНІ ПОТРЕБИ—різновид

нематеріальних потреб. Потреба в інформації, яка потрібна для розв'язання конкретної задачі або досягнення якоїсь мети.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ —

це технології збирання, передавання, опрацювання і зберігання даних (сканер, мікрофон, давачі різної фізичної природи, відеокамера; телефон, радіо, супутникові та стільникові системи зв 'язку, оптично-електронні лінії зв 'язку, Інтернет, електронна пошта; персональні комп 'ютери, комп 'ютери довільної

конфігурації, комп 'ютер-сервер, процесорні блоки сучасних пристроїв, наприклад, процесори в мобільних телефонах, відеокамерах), студійні станції, багатопроцесорні спеціалізовані системи, спеціалізоване програмне забезпечення; магнітна плівка, лазерні диски, дискети, тверді диски.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ (information technology) —

системи передавання, збереження й опрацювання інформації, від персональних комп'ютерів до Інтернету.

ІРОНІЯ

(від гр. еігбпеіа — удавання, прихований глум) — троп, суть якого полягає в тому, що слову чи висловленню надається протилежне значення з метою насмішки, глузування; насмішка, якій навмисне надана форма позитивної оцінки або похвали. Іронія — важливий стилістичний засіб гумору або сатири.

ІРРАЦІОНАЛЬНІСТЬ

— упередженість, яка може через ЗМІ формувати емоційний настрій людини, робити людину нездатною до сприймання нових фактів, до змінювання думок; планів антитеро-ристичної операції.

ІТЕРАЦІЯ

(лат. itero — повторюю) — метод тренування, навчання, вироблення вправності, мовної досконалості.

КАДАНС

(фр. cadence, від лат. cadens — який падає, закінчу­ється) — тип мелодики мовлення, характерний для кінця фрази при оповідній моделі мовлення.

КАЛАМБУР

(фр. calembour — гра слів) — стилістичний прийом зближення різних за значенням слів, іноді схожих за звучанням, який створює комічний ефект.

КАЛЬКА

(фр. caique — копія) — слово або вислів, утворені за взірцем іншого слова чи вислову через буквальний переклад його частин з іншої мови.

КАТЕГОРІЯ

— когнітивна структура, що складається з елементів — членів категорії, об'єднаних "родинною схожістю". У всіх членів "родини" — слів або понять є цілком реальні спільні характеристики, але вони можуть бути виявами не зовнішньої схожості, а глибинної генетичної основи. Елементи, що входять до категорії, можуть становити єдине ціле, незважаючи на те, що не всі вони мають саме ті спільні властивості, які визначають суть категорії. Об'єкти — члени категорії, не є рівноправними: всередині кожної категорії одні об'єкти є психологічно набагато значущими, ніж інші.

Такі центральні члени мають особливий когнітивний статус — "бути найліпшим прикладом категорії, її головним репрезентантом", їх названо прототипами, або основними точками когнітивної референції. Навколо таких прототипів у свідомості індивіда об'єднуються усі інші об'єкти, що входять до категорії.

КЛІП

— короткий телевізійний сюжет, що складається з естрадної пісні та зображення, яке його ілюструє. Інша назва — відеокліп.

КЛІШЕ

(фр. cliche — відбиток) — зворот, що легко відтворюється в певних ситуаціях і контекстах, зберігає свою семантику та виразність, відповідає психічним стереотипам національного світобачення; через легкість до відтворення сприяє автоматизації мовлення, прискорює процес комунікації, економить час і зусилля мовців, але втрачає оригінальність мовотворення.

КОГНІТИВНА ЛІНГВІСТИКА —

лінгвістична дисципліна, в якій функціонування мови розглядають як різновид когнітивної діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджують через мовні явища.

КОГНІТИВІСТИКА, когнітивізм

(англ. cognitive science) — інтегральна міждисплінарна галузь досліджень, що займається створенням моделей свідомості, пов'язаних з опрацюванням знань, прийняттям рішень, розумінням природної мови, логічними висновками, аргументацією та іншими видами когнітивної діяльності. Предметом когнітивної науки є дослідження механізмів людської свідомості, що забезпечують оперативне мислення та пізнання світу.

Мета когнітивних досліджень

— побудувати інтегральну картину процесів мовлення, мислення та інтелектуальної поведінки людини. Знання є основною досліджуваною категорією, їх розглядають як знаряддя, результат та інструмент когнітивних процесів, а також як самі когнітивні операції над знаннями.

КОГНІТИВНА СЕМАНТИКА (прототипічна) —

когнітивний підхід до категоризації понять, а також аналізу організації понятійного простору у свідомості людини, де понятійні структури розглядають як носіїв базових знань про світ, а лексичне значення — як когнітивну категорію. Виникнення цього семантичного напряму стало наслідком бурхливого розвитку когнітивних ідей, зорієнтованих на дослідження мовних структур як засобів формування та репрезентації знань у свідомості носія мови. Прототипічну семантику кваліфікують з двох

позицій: розглядають її в контексті когнітивної науки та в контексті методів лексичної семантики, дисципліни, що досліджує значення слів і понять. У першому випадку у фокусі опиняються природно-мовні механізми концептуалізацїї простору свідомості, структури класифікації та катетеризації понять, відмінні від традиційних уявлень про таксономічні ієрархії понять на зразок "рід — вид", "ціле — частина" тощо (такі типи зв'язків у термінах Дж. Лайонса називають .гіпо-гіперонімічними). Прототипічна семантика як одна з дисциплін когнітивної науки має відповісти на такі запитання: як організовано знання про світ у свідомості людини, як формуються та фіксуються поняття про світ тощо. З погляду теорій лексичного значення, головною метою прототипічної семантики є опис структури концептів, що становлять підґрунтя іменування речей у лексичній системі мови, опис ідеї, а не просто чуттєвого образу об'єкта, що іменується опис прототипу (А. Вежбицька). На відміну від інших семантичних теорій, що трактують значення слова, базуючись тільки на реаліях природного світу та ігноруючи людський чинник у пізнанні реальності та в мові, прототипічна семантика виходить з розуміння значення слова як прототипу об'єкта, що позначається цим словом. Прототипічна семантика пов'язана якнайтісніше з теорією природної катетеризації та класифікації понять у свідомості людини. Концептуалізація простору свідомості, формування базових знань, категоризація та класифікація понять полягають у тому, що для кожного слова окреслюється семантичне коло споріднених слів за "принципом родинної схожості" (Л. Вітгенштейн) та встановлюється глибинний узагальнювальний репрезентант (прототип) — основне значення певного слова, що реалізується у його вживанні. Категоризація у стверджувальній модальності подається у текстах тлумачень у будь-якому тлумачному словнику. Отже, метою категоризації є пояснення нового через вже відоме та структурування картин світу за допомогою узагальнень.

КОЛОН

(лат. colonus) — фігура, що коротко й точно передає думку за допомогою скорочених ритмічних членів вислову (колон): / недругам допомогли, і своїм не зашкодили.

КОМІКС

— графічно-оповідний жанр, серія малюнків з короткими текстами, що утворює цілісну розповідь; книжка з такими малюнками.

КОМІСИВ

— тип мовленнєвого акту, що виражає прийняття певних зобов'язань, відповідальності тощо.

КОМПАКТ-ДИСК

— диск невеликого діаметра, призначений для відтворення запису на оптичних (лазерних) програвачах.

КОМПІЛЯЦІЯ

(лат. compilatio — пограбування) — несамостійна літературна чи журналістська публіцистика, побудована на надмірному використанні чужих праць. Компіляційний твір не містить висновків і самостійних суджень автора.

КОМПОЗИЦІЯ

(від лат. compositio — складання, розташуван­ня) — структура, побудова твору певного жанру, художній план твору, в якому співвідношення частин зумовлене темою і задумом.

КОМУНІКАНТ

— той, хто ініціює процес спілкування, виступає його адресантом.

КОМУНІКАТ

— той, на кого спрямоване спілкування і хто є його адресатом.

КОМУНІКАТИКА

— теорія масової комунікації — наука, що досліджує системи ЗМК, фундаментальні властивості, побудову комунікативних ланок і елементів, а також їхній вплив.

КОМУНІКАТОРИ

— особи, між якими відбувається спілкування.

КОМУНІКАТИВНА ПОДІЯ

— одиниця комунікації, елементар­ний комунікативний акт.



edu 2018 год. Все права принадлежат их авторам! Главная